Тиждень звітності для технологічних гігантів зі складу так званої «Magnificent 7» завжди стає періодом підвищеної уваги ринку та потенційно значних коливань ринкової капіталізації. Особливо важливими у цьому контексті є середа та четвер, коли публікація фінансових результатів здатна спровокувати рухи, які можна порівняти з найбільш насиченими подіями за останні роки. Для портфельного менеджера, орієнтованого на великий капітал, такі дні є викликом, але водночас і можливістю перевірити фундаментальні припущення щодо вкладень.
Довгострокова перспектива та волатильність як «ціна вкладень»
З погляду довгострокового інвестора, волатильність навколо звітних періодів є невід’ємним атрибутом ринку — це своєрідна плата за можливість тримати позиції в розрахунку на стратегічний горизонт. Замість того, щоб реагувати на кожен квартальний показник як на самостійний сигнал, доцільніше розглядати звітність крізь призму того, що вона повідомляє про довгострокову здатність бізнесу генерувати прибуток на вкладений капітал.
Саме тому головним об’єктом уваги стають показники капітальних витрат (CapEx). Ринок зосереджений на питанні: чи продовжують ці витрати зростати, чи з’являються ознаки уповільнення? У короткостроковій перспективі волатильність виникає тому, що учасники ринку фіксуються на останній точці даних і екстраполюють її в майбутнє. Якщо доходи прискорюються, це сигналізує про високу віддачу на вкладений капітал. Якщо ж виручка в певних сегментах виявляється нижчою за очікування, виникають сумніви щодо доцільності значних інвестицій, що й породжує різкі рухи цін.
Інвестиції без оглядки на індекс
Концентрація ринку, що сформувалася за останні кілька років, ставить перед менеджерами фундаментальне запитання: чи варто наслідувати структуру індексу та мати надлишкову вагу в найбільших іменах, чи доцільніше дотримуватися більш зваженого підходу. Ефективнішою стратегією є відмова від орієнтації на індекс як на основну точку відліку. Замість того, щоб механічно встановлювати відхилення на 50 чи 200 базисних пунктів від ваги певної позиції в бенчмарку, портфель слід наповнювати тими активами, які пропонують найкраще співвідношення ризику та дохідності, незалежно від того, як це виглядає відносно індексу.
Розширення прибутковості за межі мегакапів
Останні шість-сім місяців позначилися помітним розширенням ринкового зростання за межі найбільших технологічних компаній. Цікаво, що, незважаючи на слабкість «м’яких» даних — наприклад, опитування Університету Мічигану та подібних вимірювань настроїв, — «жорсткі» дані демонструють поліпшення. Індекси менеджерів із закупівель (PMI) зростають, а зростання прибутків поширюється на ширше коло компаній.
Це зростання, безумовно, залишається надзвичайно стійким серед великих капіталізацій і мегакап-технологічних акцій, проте якщо подивитися глибше, можна помітити, що воно охоплює також компанії середньої капіталізації та інші частини економіки, зокрема промисловий сектор. Частково це є наслідком масштабного нарощування капітальних витрат, ефект від яких поступово дифундує по всій економіці.
Показовим прикладом є нещодавня звітність Texas Instruments — компанії, яку традиційно сприймають як представника «старої економіки» серед виробників аналогових напівпровідників. Втім, сегмент дата-центрів вже становить понад 10% її бізнесу та зростає більш ніж на 90% рік до року. Це яскраве свідчення того, як хвиля капітальних витрат у сфері штучного інтелекту виходить далеко за межі найпередовіших напівпровідникових імен і впливає на широку економіку.
Розрив між «жорсткими» активами та програмним забезпеченням
На рівні підсегментів технологічного сектора спостерігається цікава розбіжність. Індекси напівпровідникових акцій впевнено пробивають вгору, тоді як програмне забезпечення — тобто ті компанії, які теоретично мають дистрибутувати кінцеві продукти на основі цих технологій, — рухається у протилежному напрямку. Спред між «hard asset» компаніями, які виробляють фізичні продукти, та компаніями з легкою структурою активів, як-от база даних і програмне забезпечення, помітно розширився.
Спроба точно передбачити час розвороту в «hardware trade» є вкрай складним завданням. Натомість більш плідним полем для пошуку ідей стає саме категорія активно-полегшених компаній. Ідеться про бізнеси, які або сприймаються ринком як такі, що перебувають під загрозою з боку ШІ, або стають жертвами ефекту, коли «дитину виплеснули разом із водою»: вони включені до тих чи інших ETF чи тематичних кошиків, які масово розпродаються, попри те, що їхній фактичний бізнес навряд чи постраждає від технологічних змін.
Куди шукати можливості
Замість того, щоб полювати на наступного лідера серед напівпровідникових компаній, де попит наразі зашкалює, але зберігається фундаментальне питання — як довго цей попит протримається, — раціональнішим є зосередження на компаніях, які несправедливо постраждали від загального песимізму щодо їхніх перспектив у світі ШІ. Саме тут зосереджена більша частина дослідницької уваги, і саме ця категорія обіцяє більш сталий результат у середньо- та довгостроковій перспективі.
Іншими словами, варто шукати можливості там, де корельовані торгівельні теми вже зазнали значного падіння. Програмне забезпечення стає одним із таких напрямів — сектором, у якому прихована вартість може реалізуватися саме тоді, коли ринок переоцінить вплив капітальних витрат гігантів технологій на реальних бенефіціарів технологічної революції.