Нова дипломатична ініціатива через Пакистан
Останні події демонструють несподіваний поворот у конфлікті між Сполученими Штатами та Іраном. За повідомленнями двох регіональних іранських посадовців, Іран передав Сполученим Штатам через пакистанських посередників нову пропозицію щодо припинення війни. Згідно з умовами цієї угоди, війна закінчиться, якщо США просто відновлять роботу Ормузької протоки.
Особливістю цієї пропозиції є те, що вона відкладає переговори щодо ядерної програми на пізніший етап і взагалі не торкається питань, пов'язаних з Ізраїлем. Йдеться виключно про двосторонні відносини між США та Іраном з конкретною вимогою щодо відкриття протоки. Ця ініціатива з'явилася на тлі того, що Військово-морські сили США офіційно розпочали операції з розмінування Ормузької протоки, прибираючи міни, які, за повідомленнями, були встановлені там Іраном, з метою відновити роботу критично важливих морських торговельних шляхів. Водночас наприкінці тижня президент Трамп скасував мирні переговори в Ісламабаді.
Існує реальна ймовірність того, що адміністрація може зацікавитися такою пропозицією. Однак непривабливим залишається саме перенесення ядерних переговорів на майбутнє, оскільки це є ключовим питанням усієї цієї ситуації. З іншого боку, адміністрація може розглядати цю угоду як принаймні тимчасовий шлях до пом'якшення обстановки навколо Ормузької протоки.
Стан світових енергетичних ринків
Енергетичні ринки нині перебувають під значним тиском внаслідок закриття Ормузької протоки. Не зовсім зрозуміло, як справляються з ситуацією імпортери енергоносіїв в Азії. Велика частина трафіку, що проходить через протоку, призначена саме для енергетичних ринків Азії. Цілком імовірно, що деякі азійські країни вже почали використовувати свої стратегічні резерви.
Енергетична інфраструктура в окремих країнах Перської затоки, які зазнали ударів з боку Ірану, серйозно постраждала. У деяких випадках її повне відновлення до довоєнного стану може зайняти багато років. Одночасно з цим, наприклад, Саудівська Аравія розглядає можливість розширення пропускної здатності трубопроводів та шукає довгострокові рішення для обходу залежності від проходу через протоку. Поточну ситуацію можна охарактеризувати як межу між кризою та надзвичайно сильним напруженням на ринках.
Геополітичний сигнал у цінах на нафту
Кожен 10-відсотковий рух цін на нафту фактично є геополітичним сигналом. Ринок наразі закладає у ціни саме нафтову кризу. З огляду на те, що останні танкери, завантажені до початку війни, нині розвантажуються в Європі та Азії, дефіцит нафти стане відчутним. Йдеться про близько 20 відсотків добового постачання — приблизно 20 мільйонів барелів на день, що неминуче підштовхне ціни вгору.
Недооціненим залишається питання скрапленого природного газу (СПГ), що надходив із Катару, а тепер серйозно порушений. Хоча довгострокові рішення передбачають обхід Ормузької протоки, географія диктує свої умови — альтернативним шляхом стає Червоне море.
Загроза з боку Хуситів та Червоного моря
У Червоному морі присутній додатковий чинник: Іран відкрито погрожує активізувати дії Хуситів. Хусити мають значний наступальний потенціал — як у вигляді безпілотників, так і у вигляді ракет, — і здатні атакувати термінал трубопроводу "Схід-Захід", який тягнеться від саудівських нафтових родовищ у східній провінції до Червоного моря. Вони вже неодноразово закривали Баб-ель-Мандебську протоку в минулому і знову погрожують це зробити.
Теоретично у майбутньому, якщо Саудівська Аравія побудує трубопровід до Середземного моря — до Ізраїлю чи Сирії, — Хусити можуть атакувати й середземноморські термінали. Це призводить до висновку, що з іранським режимом необхідно домовлятися до такого ступеня, щоб він був нездатний виробляти ядерну зброю, нарощувати арсенал балістичних ракет або активізувати своїх проксі в майбутньому.
Послаблення санкцій як відповідь на кризу
Адміністрація намагається пом'якшити санкції з метою заповнити дефіцит постачання. Ефективність таких заходів важко оцінити однозначно, і прямого шляху від послаблення санкцій до повного заміщення обсягів, виведених з ринку внаслідок війни, може й не існувати.
Втім, в останні місяці адміністрація максимально швидко працювала щодо Венесуели — намагаючись послабити санкції проти венесуельського уряду, щоб повернути значну частину їхнього виробництва в обіг. Останні статистичні дані показують, що виробництво Венесуели вже перевищило мільйон барелів на день, причому значна частина цієї нафти, за повідомленнями, прямує на нафтопереробні заводи в Індії, а також у сховища Карибського басейну.
Меншою мірою адміністрація видавала дозволи стосовно російської нафти, яка вже перебуває у морі. Ці дозволи кілька разів подовжувалися і залишатимуться чинними принаймні до середини року. Адміністрація також впливає на сегменти, що знаходяться нижче за ланцюжком після нафтового ринку: наприклад, було знято санкції з добрив білоруського походження. Білорусь є великим виробником добрив, і тепер ці санкції фактично скасовані.
Поточні цінові показники та перспективи
На тлі описаних подій ціни на нафту демонструють виразну реакцію: марка Brent торгується вище 108 доларів, а нафта на рівні 96,67 долара за барель. Хоча на стороні санкцій адміністрація намагається задіяти всі важелі, щоб повернути на ринок обсяги, які тривалий час перебували поза ним, повністю компенсувати все напруження, що виникло внаслідок війни та закриття протоки, поки не вдається.
Поточна ситуація залишається надзвичайно динамічною: офіційної реакції уряду США на нову іранську пропозицію поки немає, а ринки уважно стежать за кожним сигналом, що може вплинути на подальший розвиток подій у регіоні та на світову енергетичну стабільність.