Інфляційний тиск у Єврозоні
Єврозона знову зіткнулася з інфляційною проблемою, спричиненою зростанням цін на енергоносії. Березневий показник індексу споживчих цін (CPI) зріс до 2,5% порівняно з 1,9% у попередньому місяці. Позитивним моментом є те, що базова інфляція, яка виключає волатильні компоненти, дещо знизилася. Однак чим довше триватиме цей енергетичний шок, тим більшою стає ймовірність того, що зростання цін поширюється на ширший спектр товарів та послуг.
Вже сьогодні спостерігається подорожчання добрив, алюмінію, гелію та нафти — сировини, що використовується у виробництві пластмас та інших промислових матеріалів. Виробники по всьому світу вже підвищують ціни, керуючись свіжими спогадами про інфляційну кризу 2022 року. Існує реальний ризик того, що зростання витрат на енергоносії поступово перетечу|в інфляційні очікування та заробітні плати, створюючи самопідтримуваний інфляційний цикл.
Дилема Європейського центрального банку
Європейський центральний банк опинився у складній ситуації. З одного боку, він сповнений рішучості уникнути повторення сценарію 2022 року і може підвищити процентні ставки раніше, щоб запобігти необхідності більш агресивного підвищення у майбутньому. З іншого боку, серія підвищень ставок виглядає малоймовірною, оскільки ризики для економічного зростання значно більші, ніж у 2022 році.
Ключова відмінність від ситуації трирічної давності полягає у відсутності відкладеного попиту, який існував після пандемії COVID-19. Тоді накопичені заощадження та бажання споживачів повернутися до нормального життя підтримували економічну активність навіть в умовах зростаючих цін. Сьогодні ж удар по енергопостачанню — це прямий удар по зростанню, адже економічна діяльність, по суті, є перетвореною енергією. Високі ціни на енергоносії неминуче руйнують попит і уповільнюють зростання.
Несподівана стійкість Китаю
На тлі європейських проблем китайська економіка та фондовий ринок демонструють несподівану стійкість. Китайські акції випередили S&P 500 як з початку року, так і з моменту загострення геополітичної ситуації. Цьому сприяє кілька факторів.
По-перше, Китай завчасно підготувався до можливих енергетичних потрясінь, створивши значний стратегічний нафтовий резерв. Це забезпечило відносно стабільну енергетичну позицію навіть в умовах глобальних збоїв у постачанні. По-друге, виробничий та сервісний індекси PMI зросли більше, ніж очікувалося, що свідчить про поточну динаміку промислового сектору.
Особливо примітною є роль Китаю як виробника компонентів у технологічних ланцюжках постачання, зокрема у сфері штучного інтелекту. Південнокорейський експорт до Китаю за перші 20 днів березня зріс на вражаючі 69%, що може бути провісником подальшого зміцнення китайського експорту.
Технологічний козир Пекіна
Значну роль у стійкості китайської економіки відіграють досягнення у сфері штучного інтелекту, робототехніки та автоматизації. Прогрес у цих галузях є стратегічно важливим для країни зі старіючим населенням: чим більше виробничих процесів можна автоматизувати, тим менш вразливою стає економіка до демографічних викликів. Позиціонування Китаю як ключового гравця у глобальних ланцюжках постачання технологічних компонентів та ШІ-інфраструктури створює додатковий буфер стійкості.
Ризики та перспективи
Попри поточну стійкість, Китай не є повністю захищеним від глобального енергетичного шоку. Якщо ситуація з постачанням енергоносіїв затягнеться, країна зіткнеться з вибором: або зменшити попит, або перекласти вищі енергетичні витрати на споживачів, або змиритися зі зниженням прибутковості. Крім того, споживчий сектор та внутрішній попит китайської економіки залишаються відносно слабкими, що робить її залежною від експорту — єдиної опори, яка наразі залишається стабільною.
Для глобальної економіки ситуація залишається тривожною. Енергетичний шок в Європі може поступово перетворитися на проблему для всіх розвинених економік через зростання витрат на транспортування та виробництво. Поки інфляційні очікування залишаються закріпленими, вікно можливостей для м'якого проходження кризи ще відкрите. Але з кожним тижнем підвищених цін на енергоносії це вікно стає вужчим, а ризик повторення інфляційної спіралі 2022 року — більш реальним.