Четвертий рік після зростання: історичні закономірності ринку
Статистика фондового ринку свідчить про чітку закономірність: після трьох років поспіль, коли широкий ринок демонструє середнє зростання на рівні 20%, четвертий рік зазвичай виявляється значно складнішим. Середня дохідність у такі періоди становить лише близько 6% — значно нижче за історичний середній показник у 9%. Якщо додати до цього волатильність, характерну для проміжних виборчих років, стає очевидним: очікувати безхмарного зростання без жодних потрясінь було б наївною ілюзією.
Нафта як ключовий фактор невизначеності
На початку року нафта виглядала як одна з найперспективніших інвестиційних ідей. Проте початковий бичачий прогноз базувався не на геополітичній ескалації на Близькому Сході, а на очікуванні того, що внутрішня економіка США виявиться значно стійкішою, ніж це було закладено в ринкових цінах протягом останніх кількох років. Різке загострення ситуації на Близькому Сході внесло суттєві корективи в цей прогноз і кардинально змінило динаміку ринку.
Хибна рівність: нафта вгору — інфляція вгору?
Одне з найцікавіших спостережень полягає в тому, як ринок автоматично пов'язує зростання цін на нафту з інфляцією. Коли нафта пішла вгору, інфляційні очікування рушили слідом крок у крок, а разом з ними — й очікування щодо подальших дій Федеральної резервної системи. Проте цей автоматичний зв'язок є надмірним спрощенням.
Так, у короткостроковій перспективі високі ціни на нафту дійсно мають інфляційний ефект — нафта є сировиною практично для всього. Однак водночас дорога нафта діє як своєрідне підвищення податків: вона витягує гроші з кишень людей на заправках. А американський споживач — особливо нижні 60% за рівнем доходів — і без того перебуває під значним фінансовим тиском.
Дефляційний парадокс високих цін на нафту
Якби нафта досягла 90 доларів за барель, а ціни на бензин зросли на долар і залишилися на цьому рівні протягом тривалого часу — не тимчасово, не "транзиторно" (слово, яке вже давно вийшло з моди) — це б суттєво додатково навантажило споживача, який і так потерпає від зростання цін буквально на все. Результатом стало б падіння сукупного попиту.
Саме тому ідея стагфляції поки що не виглядає переконливою. Замість одночасного зростання цін і стагнації економіки, більш імовірним є сценарій, за якого високі ціни на енергоносії просто пригнічують споживчу активність, що зрештою знижує інфляційний тиск.
Історичні помилки ФРС
Історично Федеральна резервна система схильна не пом'якшувати і не посилювати монетарну політику у відповідь на різке зростання цін на нафту. І, як показує історія, це зазвичай виявляється помилкою. Згодом ФРС доводиться значно агресивніше пом'якшувати політику, ніж було б необхідно за своєчасної реакції. Є всі підстави вважати, що подібний сценарій може повторитися і цього разу.
Висновок
У короткостроковій перспективі зростання цін на нафту, безумовно, тисне на фондовий ринок — але слід враховувати, що акції й без того були перекуплені напередодні цього шоку. Головна ж думка полягає в іншому: просто стверджувати, що дорога нафта означає інфляцію — це надто реакційний і поверхневий підхід. Високі ціни на енергоносії можуть виявитися не стільки інфляційним, скільки дефляційним фактором, оскільки вони підривають купівельну спроможність споживачів і зрештою ведуть до зниження сукупного попиту в економіці.