Найбільший зрив поставок у сучасній історії
Глобальні енергетичні ринки переживають безпрецедентну кризу. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) визнало поточну ситуацію найбільшим зривом поставок на світових ринках. Загроза закриття Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового нафтового транзиту, створює потужний тиск на ціни. Одночасно атаки дронів і ракет на нафтосховища та нафтопереробні заводи ще більше ускладнюють ситуацію.
За оцінками МЕА, глобальні ринки можуть втратити до 8,3 мільйона барелів на добу. Це колосальний обсяг, який неминуче штовхає ціни вгору. При цьому йдеться не лише про сиру нафту — під ударом опиняються і нафтопродукти. Особливо гостро стоїть питання дизельного палива, ціна якого вже перевищила 4 долари. Дизель виробляється переважно з важкої сірчистої нафти, основні виробники якої — Саудівська Аравія, Ірак та Оман — зараз фактично відключені від ринку. Зростання цін на дизель безпосередньо впливає на транспортну галузь — як автомобільні, так і залізничні перевезення — що створює інфляційний тиск на всю економіку.
Стратегічний нафтовий резерв: тимчасове рішення з довгостроковими проблемами
Сполучені Штати оголосили про вивільнення приблизно 40% запасів стратегічного нафтового резерву (SPR). Процес повного вивільнення займе понад 120 днів із темпом приблизно 1,4 мільйона барелів на добу після виходу на повну потужність. Це — спроба стримати зростання цін та забезпечити достатній потік нафти на ринку, але це лише тимчасове рішення.
Варто зазначити, що SPR і до цього не був повністю заповнений. Після масштабного вивільнення резервів за адміністрації Байдена у 2022 році повного поповнення так і не відбулося — запаси залишалися на рівні приблизно 50% від загальної ємності. Нове вивільнення знизить цей показник ще більше.
Міністерство енергетики заявило про плани поповнити резерв 200 мільйонами барелів протягом наступного року — на 20% більше, ніж буде вивільнено. Однак це надзвичайно амбітна мета, яку навряд чи вдасться реалізувати. Максимальна швидкість заповнення SPR становить приблизно 785 тисяч барелів на добу за ідеальних умов. Навіть за такого темпу, працюючи цілодобово без зупинок, для повного заповнення знадобиться щонайменше 255 днів. На практиці ж ідеальних умов майже ніколи не буває.
Технічні перешкоди поповнення резерву
Існує низка серйозних технічних обмежень для поповнення SPR. По-перше, резерв традиційно заповнюється нафтою внутрішнього виробництва. Проте США не є великим виробником важкої сірчистої нафти — внутрішнє виробництво цього сорту становить лише близько 1,1 мільйона барелів на добу. Америка виробляє переважно легку малосірчисту нафту, яка використовується для виробництва бензину.
По-друге, існує фундаментальна асиметрія: витягнути нафту з резерву значно простіше, ніж закачати її назад. Процес поповнення потребує технічного обслуговування підземних сховищ, що додатково уповільнює роботу. Таким чином, обіцянки Міністерства енергетики щодо поповнення резерву виглядають швидше як політична заява, ніж реалістичний план.
Глобальний вимір кризи: Азія та роль Китаю
На глобальному рівні ситуація ще складніша. Азійські ринки переживають справжній ажіотаж. Менші країни вже запровадили нормування палива. Атаки на танкери ускладнюють морські перевезення, а індійські судна також намагаються прорватися через небезпечні зони, оскільки ситуація з енергопостачанням в Індії стає критичною.
Китай опиняється у центрі глобальної енергетичної головоломки. Він має найбільші стратегічні запаси серед азійських країн і стає ключовим гравцем, до якого звертаються інші держави. Індія, зокрема, шукає в Китаї не лише нафту, а й хімічну продукцію, особливо добрива. Водночас надходять повідомлення про обмеження Китаєм деякого експорту, що додатково загострює дефіцит.
Найбільший ризик полягає в тому, що Китай може почати скуповувати нафту саме тоді, коли США вивільнятимуть свій стратегічний резерв. Подібний сценарій уже реалізувався у 2022 році, коли китайські закупівлі нівелювали ефект від вивільнення SPR і утримували ціни на високому рівні протягом тривалого часу.
Подвійна природа високих цін для США
Позиція Сполучених Штатів у цій кризі неоднозначна. З одного боку, як великий експортер нафти — від 6 до 8 мільйонів барелів на добу — країна отримує додаткові доходи від зростання цін. Це позитивно відображається на торговельному балансі. З іншого боку, американські споживачі стикаються з вищими цінами на паливо та товари повсякденного вжитку. Ця ситуація нагадує дискусію навколо мит: уряд стверджує, що країна заробляє, але кінцевий рахунок оплачує пересічний громадянин.
Довгострокові наслідки
Якщо конфлікт у районі Ормузької протоки затягнеться, а основні виробники залишатимуться відключеними від ринку, наслідки для глобального енергетичного сектора та фондових ринків будуть серйозними та тривалими. Криза зачіпає не лише нафту — під загрозою потоки зрідженого природного газу та добрив, що впливає на сільське господарство та продовольчу безпеку.
За найбільш реалістичними прогнозами, наслідки цієї кризи відчуватимуться щонайменше протягом року. Ключовим фактором залишається поведінка Китаю: чи виступить він як стабілізуючий гравець, чи навпаки — загострить глобальний дефіцит, накопичуючи власні резерви. Від цього рішення багато в чому залежатиме траєкторія світової економіки у найближчому майбутньому.