Слабка економіка ще до нових потрясінь
Американська економіка увійшла в період нової нестабільності вже ослабленою. Консенсусний прогноз про розширення економічного зростання за рахунок капітальних видатків поза межами генеративного штучного інтелекту — зокрема завдяки податковим стимулам так званого "Великого прекрасного законопроекту" — не справдився. Очікувалося також відновлення споживання після трьох негативних шоків сукупного попиту минулого року: різкого скорочення імміграції, уповільнення зростання державних видатків та підвищення тарифів, які збільшили ефективну тарифну ставку з 2,5% у лютому до 12% до листопада. Проте жодна з цих тенденцій не розгорнулася так, як планувалося.
Нафтовий шок: урок, якого ФРС не засвоїла
На ці і без того складні умови наклався четвертий шок — зростання цін на нафту, спричинене військовим конфліктом. Історичний досвід однозначний: рецесії 1973, 1980 та 2008 років — усі були значною мірою спровоковані або посилені стрибками нафтових цін. Сан-Франциська Федеральна резервна банка навіть опублікувала дослідження 140-річної історії, яке демонструє, що підвищення тарифів та нафтові шоки в кінцевому підсумку знижують попит і, відповідно, інфляцію — а не підвищують її.
Ринки це розуміють. Циклічні акції падають, крива інфляційних очікувань глибоко інвертується — інвестори очікують зниження інфляції в середньостроковій перспективі. Довгострокові інфляційні очікування знижуються, а не зростають. Проте Федеральна резервна система продовжує розглядати ситуацію як ризик для інфляції, повторюючи минулорічну помилку.
Що мав би сказати голова ФРС
Замість зосередження на інфляційних ризиках, голова ФРС мав би заявити про готовність пом'якшити вплив нафтового шоку на зайнятість — адже саме це є справжньою загрозою. Найбільший ризик зростання цін на нафту — це не інфляція, а втрата робочих місць. Це частина мандату щодо зайнятості, а не цінової стабільності. Натомість Федеральний резерв фактично погіршує ситуацію, зосереджуючись на ефектах першого порядку та ігноруючи реальні механізми роботи економіки.
Штучний інтелект і ринок праці: тихий переворот
Окремий і не менш серйозний виклик для зайнятості — штучний інтелект. Ситуація складніша, ніж здається на перший погляд. Деякі компанії, як-от Block, оголошують про скорочення половини персоналу, посилаючись на ШІ, хоча їхні акції падають уже п'ять років — тобто ШІ використовується радше як привід для оптимізації маржі.
Проте є й реальні сигнали. Дані "трекера заробітних плат" Атлантської ФРБ показують цікаву динаміку: якщо протягом двох з половиною років зарплати найнижчого квартилю доходів знижувалися найшвидше (через масову імміграцію), то з середини минулого року тенденція змінилася — тепер найшвидше падають зарплати у найвищому квартилі. Це цілком може бути наслідком впровадження ШІ.
На рівні секторів S&P 500 картина ще промовистіша: технологічний сектор скоротив близько 1,5% робочої сили за минулий рік, при цьому маржа зросла на 180 базисних пунктів, а продажі на одного працівника підскочили майже на 17%. Компанії отримують зростання продуктивності завдяки ШІ, що дозволяє їм звільняти найменш продуктивних працівників. Ознаки того, що ШІ починає "кусати" ринок праці, вже очевидні — і ФРС має пом'якшувати цей удар, а не ігнорувати його.
Інвестиційні можливості в умовах невизначеності
Попри похмурий макроекономічний фон, є два сектори, що відкривають привабливі можливості.
Промисловий сектор. Якщо S&P 500 впаде ще на 10–12%, а циклічні сектори ще більше, виникне вагомий аргумент для купівлі. Безперервні шоки пропозиції — від пандемії до війн — все більше переконують компанії розміщувати виробництво в США. У поєднанні з податковими стимулами це може створити відмінне вікно можливостей для промислового сектора.
Банківський сектор. Регулятори розпочали процес зниження вимог до капіталу та ліквідності банків — частину ширшої стратегії, по суті спрямованої на приватизацію балансу ФРС. Послаблення банківського регулювання, яке було надмірно посилене після глобальної фінансової кризи 2008 року, дозволить банкам повернутися до кредитування приватного сектору. Це підвищить рентабельність власного капіталу банків і не потребує законодавчих змін — лише регуляторних рішень, які можуть бути реалізовані протягом найближчих трьох років.
Для інвесторів у облігації привабливо виглядає коротка частина кривої дохідності — від двох до п'яти років, оскільки ФРС, найімовірніше, пом'якшить монетарну політику до кінця року. Ідея про можливе підвищення ставок видається абсурдною в поточних умовах.
Висновок
Сьогоднішня економічна ситуація визначається не одним, а кількома одночасними шоками: нафтовим, тарифним, технологічним та демографічним. Федеральна резервна система ризикує повторити минулорічну помилку, зосередившись на короткострокових інфляційних ефектах замість того, щоб захистити найуразливішу ланку — ринок праці. Поєднання нафтового шоку та стрімкого впровадження ШІ створює безпрецедентний тиск на зайнятість, і саме тут має бути фокус монетарної політики. Інвесторам же варто шукати можливості саме там, де страх створює неадекватні знижки — у промисловості та банківському секторі.