Інфляція як головний ризик
На сьогодні саме інфляція становить більший привід для занепокоєння, ніж стан ринку праці. У цьому переконує низка унікальних факторів, що діють в економіці одночасно. По-перше, ми досі спостерігаємо вплив тарифних рішень, які проникають у структуру цін. По-друге, енергетичні ціни поширюються по всіх ланках економіки та позначаються на вартості кінцевих продуктів — як через вартість транспортування, так і через енергетичну складову у виробничих процесах.
Саме висхідні ризики для інфляції повинні бути в центрі уваги регулятора. Ціновий тиск може виявитися більш стійким, ніж очікувалося, особливо якщо він почне впливати на інфляційні очікування населення. Коли громадськість починає закладати вищу інфляцію у свої рішення, її стає набагато складніше приборкати.
Перспективи зниження ставок
Попри інфляційні ризики, не варто повністю відкидати ймовірність зниження ставки до кінця року. Цілком можливе одне або навіть кілька знижень, проте їх логічно очікувати у другій половині року. Перш ніж ухвалювати такі рішення, регулятор повинен побачити, наскільки стійкою виявиться поточна інфляційна картина.
Інфляція може виявитися «транзиторною» — тимчасовою — і швидко минути. Цей термін свого часу зазнав репутаційних втрат, але він залишається корисним аналітичним інструментом. З іншого боку, інфляція може набути затяжного характеру, і тоді утримання ставок на чинному рівні стане найбільш розумним сценарієм. Поки що рік лише почався, і важко прогнозувати, як ситуація розвиватиметься до осені.
Слухання та політичний тиск
Цього тижня Кевін Ворш постав перед законодавцями, і слухання проходили у вкрай напруженій атмосфері. Демократи піддали його жорсткій критиці з широкого спектра питань — від його особистих фінансових активів до питання про незалежність від президента Трампа. Однак він показав себе вмілим оратором: зумів дати зважені, м’які відповіді, не зруйнувавши при цьому свого зв’язку та підтримки з боку Білого дому. Подолати такі слухання у подібних умовах — справжнє мистецтво балансування, і він пройшов це випробування настільки добре, наскільки це взагалі було можливо.
Під час слухань пролунала важлива теза: практично кожен президент в історії так чи інакше тиснув на ФРС у бік зниження ставок. Просто нинішній президент робить це більш голосно та публічно. Це не нове явище, а лише його сучасна, більш помітна форма.
Принцип незалежності
Незалежність — або, точніше, автономія — Федеральної резервної системи є фундаментальною умовою для здорового функціонування економіки. Формування монетарної політики та ухвалення рішень щодо ключової ставки мають відбуватися поза політичним контекстом. Політичні міркування не повинні бути частиною дискусії в залі засідань.
За десятиліття роботи всередині цієї системи можна згадати лише один-два випадки, коли в обговореннях звучало щось бодай віддалено політичне. Це справді аполітичний процес, і саме такої позиції слід очікувати від Кевіна Ворша на чолі регулятора. Сигнал ринкам та суспільству про те, що монетарну політику не визначає Білий дім, є критично важливим для довіри до інституції.
Тиск Міністерства юстиції та невизначеність
Окремою складною лінією стає тиск з боку Міністерства юстиції на Джерома Павелла. Відомство не відступає від планів продовжувати розслідування, і подальший розвиток подій значною мірою залежить від рішень самого Мін’юсту та потенційного впливу на нього з боку Білого дому. Сенатор Тілліс не змінить своєї позиції, доки триває це розслідування, а Джей Павелл залишатиметься на посаді стільки, скільки воно триватиме.
Така ситуація створює реальний ризик затримки затвердження Кевіна Ворша на новій посаді — потенційно на досить тривалий час. Картина залишається вкрай невизначеною. Втім, у підсумку Ворш, найімовірніше, буде затверджений і стане головою ФРС. Він є висококваліфікованим кандидатом на цю роль, попри всі політичні турбулентності, що супроводжують процес його призначення.
Висновок
Федеральна резервна система зараз перебуває в одній із найскладніших точок свого сучасного існування: між реальними інфляційними ризиками з одного боку, і безпрецедентним політичним тиском — з іншого. Збереження інституційної незалежності, обережна оцінка стійкості інфляційних трендів та готовність діяти у другій половині року — три ключові опори, на яких триматиметься розумна монетарна політика найближчими місяцями. Економіка потребує не швидких рішень під політичну кон’юнктуру, а виваженого аналізу даних і збереження довіри до регулятора.