Останні дані про споживчі ціни в США привернули загальну увагу одним числом: річна інфляція досягла найвищого рівня за три роки — рівня, якого не спостерігали з квітня 2023-го. Заголовковий показник зріс на 4,2% у річному вимірі та на 0,5% за місяць. На перший погляд це тривожний сигнал про прискорення подорожчання життя. Однак за гучним заголовком ховається значно складніша й суперечливіша картина, зрозуміти яку можна лише розклавши дані на складові.
Ядро інфляції розповідає іншу історію
Коли з розрахунку прибрати найбільш волатильні компоненти — продукти харчування та енергоносії — отримаємо так звану базову інфляцію (core CPI). І саме тут картина суттєво змінюється. Базовий показник за місяць зріс лише на 0,2%, що на одну десяту менше очікуваних 0,3% і нижче за попередній місяць, коли він становив 0,4%. У річному вимірі базова інфляція склала 2,9% — лише на десяту частку відсотка вище, ніж місяцем раніше.
Це принципова відмінність. Загальне число «потрапило в консенсус» — тобто збіглося з очікуваннями ринку, — але внутрішня структура виявилася куди більш змішаною, ніж багато хто припускав. Ринки торгуються відносно консенсусу, і оскільки дані потрапили в очікуваний діапазон, реакція була стриманою: ф'ючерси на основні індекси та технологічний сектор пішли вгору одразу після публікації звіту.
Енергетика як двигун подорожчання
Головний висновок зі звіту полягає в тому, що інфляцію цього разу майже повністю визначала енергетика. Енергоносії подорожчали на 3,9%, енергетичні товари — на 6,7%, бензин зріс на 7%, а пічне паливо — на 3,8%. У сумі енергетична складова відповідала за понад 60% усіх інфляційних даних. Іншими словами, без цього фактора звіт виглядав би значно спокійніше.
Решта компонентів демонструє звичну, помірну динаміку. Житло подорожчало на 0,3%, еквівалентна орендна вартість для власників житла — також на 0,3%, а орендна плата — на 0,4%. Продукти харчування зросли на 0,2%, причому їжа вдома подорожчала лише на десяту частку відсотка, а харчування поза домом — на три десятих. Серед окремих позицій варто відзначити різноспрямовані рухи: страхування автомобілів подешевшало на 1,7%, тоді як авіаквитки зросли на 2,7%, а товари особистої гігієни — на 1%. Така мозаїка свідчить, що базовий інфляційний тиск в економіці залишається керованим, а основний удар завдає саме вартість енергії.
Геополітика, що тисне на ціну нафти
Корінь енергетичного стрибка лежить за межами економічної статистики — у наростаючому напруженні в Перській затоці. Сира нафта торгувалася біля позначки 90 доларів за барель, коливаючись протягом сесії: вранці вона опускалася нижче 88 доларів, а потім піднялася вище 89. Поштовхом до зростання стали жорсткі заяви президента про те, що Іран «надто довго зволікав» і тепер «змушений буде заплатити ціну». Ці слова прозвучали після нічних ударів у відповідь, спровокованих збиттям ударного гелікоптера.
Прикметно, наскільки стримано ринки відреагували на всі ці події. Удари по островах у затоці, відповідні дії з боку США — і попри все це нафта залишалася навіть нижче відмітки, якої можна було б очікувати за такого розвитку подій. Складається враження, що Іран свідомо провокує США на певні кроки, а ринки, незважаючи на гостроту ситуації, реагують значно м'якше, ніж можна було б припустити.
Протягом останніх трьох-чотирьох місяців ринки навчилися «дивитися крізь» геополітичну напругу на Близькому Сході, відсуваючи її на другий план. Але ця здатність ігнорувати ризики має межу. Конфлікт триває довше, ніж очікувалося, і починає просочуватися в ринкові настрої. Інвестори вже не готові повністю його не помічати.
Сильна економіка проти серйозних збоїв
Найцікавіша особливість нинішнього моменту — це поєднання здорової економіки з потужними зовнішніми збоями. Сезон корпоративної звітності виявився доволі вдалим: більшість американських компаній показала солідні результати. У звичайних умовах це штовхало б ринки вгору. Натомість ринок «застряг» на досягнутих рівнях — не значно нижче, але й без здатності скористатися хорошими прибутками компаній. Саме подорожчання нафти стало тим бар'єром, що не дає ринкам реалізувати позитивний потенціал.
Зростання цін на нафту запускає й інші, менш очевидні наслідки. Якщо ситуація затягнеться, на перший план вийдуть проблеми з постачанням. Один із великих споживачів уже почав вивільняти частину стратегічних резервів. Помітний слід це залишає й у даних щодо торгового балансу: дефіцит зменшився частково тому, що США експортують сиру нафту, а вища ціна на неї безпосередньо впливає на торговельні показники. Перед нами безліч взаємопов'язаних рухомих частин, і розплутати їх непросто.
Гордіїв вузол Гормузької протоки
Ключовою умовою для зняття цінового тиску є відновлення нормального руху через Гормузьку протоку. Поки збої там зберігаються, ризикова премія в ціні нафти нікуди не подінеться. Питання лише в тому, яким шляхом США домагатимуться розблокування — через переговори з Іраном чи військовим шляхом. Однозначної відповіді немає, але саме на цьому, ймовірно, буде сфокусована головна увага найближчим часом.
Окрема, фундаментальна перешкода для будь-яких переговорів — невизначеність щодо того, хто насправді керує Іраном. Аятоли, Корпус вартових Ісламської революції чи парламент? З новинного потоку важко зрозуміти, хто робить заяви, а хто ухвалює реальні рішення та здійснює конкретні кроки. Скоріш за все, єдиного безумовного лідера там немає, і саме ця фрагментованість влади гальмує весь процес. Можливо, одна частина іранського уряду прагне врегулювання, тоді як військове крило налаштоване інакше. Без чіткого співрозмовника домовитися надзвичайно складно.
На що дивитися далі
Попереду — нова порція інфляційних даних, зокрема індекс цін виробників (PPI), що відображає оптовий рівень. Цей показник уже зростав на 6% у річному вимірі — найвищий темп з грудня 2022 року. Проте надмірної реакції ринку на нього очікувати не варто. З чотирьох ключових поглядів на інфляцію два вже відомі: дані щодо заробітних плат у звіті про зайнятість виявилися м'якшими за очікувані (зростання на 3,4%), а CPI ринок переварює протягом дня. PPI посідає лише далеке четверте місце за значущістю. Куди важливішим є показник PCE, який публікується разом із даними про доходи й витрати населення, — адже базовий PCE є тим орієнтиром, на який найбільше спирається Федеральна резервна система. Історично оптові ціни просто не викликають надмірної реакції ринків, хай навіть теоретично й мали б.
Підсумок виходить парадоксальним і водночас показовим. Загальна інфляція справді сягнула трирічного максимуму, але базова динаміка залишається стриманою. Економіка демонструє силу, корпоративні прибутки тішать, а ринки тримаються — і все ж над усім цим нависає одна зовнішня загроза. Доля цінової стабільності й настроїв інвесторів сьогодні залежить не стільки від внутрішніх економічних механізмів, скільки від того, чи вдасться розв'язати геополітичний вузол навколо однієї вузької морської протоки.