Перспективи переговорів та ядерне питання
Поточна геополітична ситуація навколо Ірану свідчить про те, що сторони рухаються до певної форми угоди. Адміністрація Трампа явно шукає вихід із цієї ситуації, і кінцевий сценарій, ймовірно, виглядатиме наступним чином: якщо Сполучені Штати зможуть отримати поступки щодо ядерного досьє, вони готові надати Ірану цілу низку інших поступок — зокрема стосовно програми балістичних ракет та потенційно щодо контролю над Ормузькою протокою.
Однак справжньою каменем спотикання залишається саме ядерне питання. Іран займає категоричну позицію, заявляючи, що його ядерна програма залишається на місці й сторона не має наміру поступатися. Це створює суттєву дипломатичну дилему, і буде надзвичайно цікаво спостерігати, як саме переговорники намагатимуться обійти це делікатне питання.
Стан нафтового ринку та втрачені поставки
Ринок нафти увійшов у цей конфлікт у відносно сприятливому стані. На початку року прогнози вказували на надлишок пропозиції в обсязі 1,5–2 мільйони барелів на день, що дозволило сформувати певні буфери перед загостренням ситуації. Проте кожен тиждень, протягом якого Ормузька протока залишається фактично закритою, призводить до подальших втрат виробництва.
До кінця травня очікувані втрати поставок на ринок сягають приблизно одного мільярда барелів. Щоб компенсувати ці втрати протягом року, знадобиться додатково 2–2,5 мільйона барелів на день постачання понад базовий рівень попиту. Таким чином, навіть якщо ситуація розблокується вже зараз, обсяг втраченої нафти є надзвичайно великим, і відновлення займе тривалий час.
Реакція ринку облігацій та інфляційні ризики
Історія на ринку облігацій повністю обертається навколо інфляції. У другій половині минулого року нафтові ціни трималися в районі середніх 60 доларів, тоді як зараз вони закріпилися близько 100 доларів за барель. Це безсумнівно інфляційний фактор, який чітко проявляється в економічних показниках різних країн. Заголовний індекс споживчих цін у США становить 3,8%, а навіть базова інфляція, яка виключає продукти харчування та енергоносії, зросла до 2,7%.
Коли заголовна інфляція починає переходити в базову, центральні банки змушені реагувати, і ринок облігацій явно усвідомлює цю реальність. На початку конфлікту найбільш реактивним був передній кінець кривої дохідності — як у Європі, так і в Сполучених Штатах. Проте з початку травня значно більша активність спостерігається на дальньому кінці кривої. Це відображає реальне занепокоєння щодо більш стійких інфляційних очікувань у майбутньому. Якщо конфлікт триватиме, а Ормузька протока залишатиметься закритою, основний рух дохідності вгору відбуватиметься саме на дальньому кінці кривої, що може призвести до значного розширення спредів між дворічними та десятирічними, а також між дворічними та тридцятирічними облігаціями.
Інтереси Китаю в розв'язанні конфлікту
Після нещодавньої зустрічі лідерів США та Китаю, схоже, не було досягнуто суттєвого прогресу або значних результатів щодо іранського питання — Трамп не отримав жодних чітких зобов'язань від Пекіна щодо впливу на Тегеран. Проте Китай має значні інтереси в цій ситуації з двох ключових причин.
По-перше, китайська економіка надзвичайно залежить від зовнішнього попиту, який має поглинати масивний чистий профіцит експорту товарів. Якщо зовнішній попит послабиться, це створить серйозні проблеми для економіки, яка фактично стоїть на одній нозі — на експорті. По-друге, Китай є гігантським імпортером сирої нафти, обсяги якого до іранського конфлікту становили 11 мільйонів барелів на день морських поставок. Країна потребує дешевих і доступних джерел сирої нафти.
Тому Китай зацікавлений у завершенні цього конфлікту й, ймовірно, хотів би відігравати роль у його врегулюванні — особливо якщо США готові надати поступки щодо тих питань, які важливі для Ірану. Можна очікувати, що китайська сторона тиснутиме на іранців стосовно ядерного досьє. Ключовий момент полягає в тому, що Китай потребує здорової глобальної економічної реальності, щоб продовжувати експортувати свій значний чистий профіцит продукції.
Ситуація з судноплавством через Ормузьку протоку
Дані щодо судноплавства також малюють складну картину. З кінця квітня, коли судноплавство фактично зупинилося після іранських атак на судна, що почалися приблизно 18 квітня, спостерігається певне відновлення обсягів проходу через Ормузьку протоку. Однак ці цифри необхідно розглядати в контексті: до початку конфлікту через протоку проходило понад 130 суден на день, тоді як зараз ледве вдається досягти 20–30 проходжень.
Більше того, переважна більшість цих суден намагається залишити регіон, а не увійти до нього. Судна, які заходять до Перської затоки, практично відсутні. Фактично Ормузька протока залишається надзвичайно обмеженою з точки зору обсягів, що проходять через неї зараз. Структура мита та того, хто поступиться в цьому питанні, стане одним із найбільш цікавих елементів майбутніх переговорів.
Висновки
Глобальна економіка опинилася на критичному перехресті, де геополітичний конфлікт безпосередньо переплітається з інфляційним тиском, ринками капіталу та торговельними потоками. Ядерне питання залишається головним вузлом переговорів, а кожен додатковий тиждень закриття Ормузької протоки створює довгострокові наслідки для нафтового балансу. Реакція центральних банків, поведінка кривої дохідності та стратегічні інтереси Китаю формують складну мозаїку, яка визначатиме економічну траєкторію в найближчі місяці.