Ринок із зустрічними вітрами
Сучасний стан фондового ринку найкраще описати метафорою вітру: інколи він дме вам у спину, інколи — в обличчя, а інколи неможливо зрозуміти, звідки він узагалі віє. Саме така ситуація склалася зараз. З одного боку, ринок штовхають угору штучний інтелект, попит на чипи та технологічний оптимізм. З іншого — над ним нависають тривожні чинники: інфляція, зростання дохідності облігацій і досі невирішена війна з Іраном. Ці протилежно спрямовані сили роблять подальшу траєкторію вкрай непередбачуваною.
Особливе занепокоєння викликає внутрішня структура ралі. Так, ми бачимо вражаючі максимуми — індекс напівпровідників Philadelphia, Nvidia, Nasdaq. Але водночас близько 9% акцій у складі S&P 500 встановлюють нові мінімуми. Історично такого показника не буває, коли ринки штурмують абсолютні рекорди. Це розходження — класична ознака внутрішньої слабкості: вузька група лідерів тягне індекси вгору, тоді як широкий ринок уже просідає.
Інфляція, яка не хоче відступати
Ще до початку війни з Іраном був усі підстави вважати, що інфляція закріпилася на рівні близько 3% і не рухається до бажаних Федеральною резервною системою 2%. Свіжі дані з CPI та PPI лише підтверджують стійкість цінового тиску. Це не лише бензин — дорожчають оренда житла та білкові продукти, як-от яловичина й курятина.
Поширена ілюзія полягає в тому, що варто завершити війну й повернути ціну нафти зі ста доларів назад до вісімдесяти чи сімдесяти — і інфляція швидко спаде. Це хибне уявлення. Ціна нафти впливає на надзвичайно багато речей і поступово просочується крізь усю економіку, а цей ефект має значну інерцію. Реалістичний сценарій — кілька років, протягом яких індекс споживчих цін триматиметься десь на рівні 4%. До того ж це не суто американська проблема: цінові сплески нині фіксують і в Японії, і в Європі — інфляція стала глобальним явищем.
Зустріч у Китаї: більше церемоній, ніж суті
Гучний саміт із зустріччю лідерів США та Китаю, на який привезли керівників великих компаній, з ринкової точки зору виявився радше видовищем, ніж змістовною подією. Літаків Boeing замовлено менше, ніж очікувалося, навколо Nvidia суттєвих рішень не з'явилося, не було й гучного оголошення про закупівлю соєвих бобів на сто мільярдів доларів — а саме цього так хотіли б американські фермери. Так, є позитивні сигнали: Китай має купувати нафту, інвестувати в американське сільське господарство, придбати літаки Boeing і згладити торговельні тертя. Існують і оптимістичніші оцінки — потенційно йдеться про до 900 літаків, що було б навіть більше за очікування. Символічно й те, що на саміті в Китаї була присутня представниця Нью-Йоркської фондової біржі. Але для ринків ця подія загалом мало що змінює — церемоніальності в ній виявилося більше, ніж реальної субстанції.
Тривожний режим відсоткових ставок
Окрему стурбованість викликає ситуація зі ставками: дворічні папери дають близько 4%, десятирічні — 4,5%, тридцятирічні — 5%. Інфляція та дохідність облігацій підживлюють одна одну, і десятирічна дохідність цілком може повернутися до 5% — а це вже серйозний тривожний сигнал.
Тут доречна історична паралель. Останнього разу шалене технологічне ралі ми бачили у 2021 році. Що сталося далі? Потужний інфляційний сплеск 2022-го, падіння S&P приблизно на 20% за рік і важкий удар по облігаціях. Ідеться не про повернення інфляції до 9%, як тоді, але про реальний ризик того, що інфляція залишиться високою, дохідність облігацій — піднятою, а ФРС буде змушена підвищувати ставки. Ринок уже частково закладає цей сценарій у ціни. Для оцінки акцій усе це, навіть само собою, є несприятливим чинником.
Сигнали з минулого: чи час «великого шорту»?
Серед застережливих індикаторів виділяється так званий індекс Баффета — співвідношення сукупної капіталізації фондового ринку до ВВП, яке зараз перебуває на історичних максимумах. Додайте сюди зростання відсоткових ставок, зростання інфляції та різко завищені оцінки: S&P додав понад 75% за останні три роки. Сектор чипів зріс на 75% за рік, причому більшість цього зростання відбулася лише за шість тижнів. Така крута вертикальна динаміка сама собою має насторожувати.
Заслуговує на увагу й позиція Майкла Беррі — інвестора, відомого за «Великим шортом». Він сам визнає, що став «хлопчиком, який кричав «вовки!»: передбачень про вершину ринку в нього було більше, ніж самих вершин. Та водночас саме він зробив видатні прогнози у 2000 році (бульбашка доткомів) і у 2008-му (іпотечна криза). Тепер він закликає поглянути на графіки 2008, 2000 і навіть 1929 років — і порівняти їх із нинішніми сплесками, які виглядають дуже схоже.
Розумна обережність замість азарту
Робити велику ринкову ставку складно, і легко скотитися в невизначені формулювання. Але сукупність сигналів — історичні максимуми індексу Баффета, зростання ставок та інфляції, надмірні оцінки — підказує цілком практичний висновок, особливо для тих, хто близький до пенсії або вже на ній: варто вжити заходів для захисту накопиченого прибутку. Зняти частину фішок зі столу — не погане рішення. Якщо ви були на смузі везіння, ви залишаєтеся у виграші, навіть зафіксувавши скромний прибуток.
Підсумок укладається в стару біржову мудрість: бики заробляють гроші, ведмеді заробляють гроші, а ось свиней — тих, хто з жадібності залишається в позиції до останнього, — зрештою ріжуть. У середовищі крихкого ралі, побудованого на вузькому колі лідерів і підмиваного інфляцією та ставками, дисциплінована фіксація частини прибутку є не проявом песимізму, а формою фінансової зрілості.