Кінець епохи «великої сімки» як єдиного двигуна ринку
Минулого року й на початку цього — у січні та лютому — панувала одна теза: щоб не відставати від ринку й зберігати бодай якийсь імпульс, треба було тримати акції «великої сімки» (Mag 7). Темою номер один був штучний інтелект, і вважалося, що інвестувати потрібно саме в ці сім компаній. Цьогоріч цей сценарій уже не справджується — настільки, що багато хто почав називати їх не «Mag 7» (Magnificent 7, «велична сімка»), а «Lag 7» («сімка, що відстає»).
Що ж насправді відбувається? Ринкове лідерство розширюється. Причому розширюється не лише за межі окремих компаній, а й за класами активів, за розміром компаній і за стилем інвестування. Кілька конкретних прикладів за результатами з початку року:
- Ринки, що розвиваються (emerging markets) зросли на 29% — це найкращий за дохідністю клас активів.
- Вартісні акції (value) зросли на 16%, тоді як акції зростання (growth), до яких і належить «велика сімка», піднялися лише на 4,5%.
- Акції малої капіталізації (small-cap) показали найкращий результат серед розмірних категорій — приріст на 21%.
Саме тому, коли йдеться про диверсифікацію, дивитися треба на всі ці виміри одночасно.
Чи дивує імпульс у малих компаніях?
Динаміка small-cap акцій справді здатна здивувати. Раніше неодноразово хтось прогнозував їхнє зростання, але це щоразу виявлялося «фальшивим стартом» (head fake). Цього року, попри занепокоєння щодо траєкторії процентних ставок і щодо того, наскільки складно буде меншим компаніям у таких умовах, їхні результати виявилися несподівано сильними — не те щоб «тефлоновими», але дуже переконливими.
Чи дивує це по-справжньому? На цьому етапі вже ніщо не дивує. Це просто закономірність: якщо подивитися на історію, лідерство на ринку завжди ротується. Саме цю ротацію ми зараз і спостерігаємо. А щоб скористатися нею й водночас згладити волатильність, інвесторові справді потрібен диверсифікований портфель.
Найбільший ризик сьогодні — концентрація портфеля
Один із головних ризиків сьогодні — це концентрація портфеля. Виникає логічне запитання: якщо людина володіє індексним фондом, наприклад фондом на S&P 500, вона вважає себе добре диверсифікованою — але ж нині цей індекс усе більше домінується технологічним сектором. Що їй сказати: вона диверсифікована чи їй потрібна експозиція деінде?
Відповідь однозначна: експозиція деінде однозначно потрібна. Варто врахувати, що американські акції зараз становлять близько 60% світової ринкової капіталізації. Інвестор, який має лише фонд на S&P 500 або традиційний портфель «60/40» (де частина тих 60% акцій усе ж глобальна), фактично робить ставку на жменьку компаній в одній-єдиній країні.
Підхід «ядро і сателіти» та активне поєднання стратегій
Що з цим робити? Усе будується на розподілі активів (asset allocation). Працює підхід «ядро і сателіти» (core and satellite) до всього портфеля, із керуванням портфелем цілісно — за моделлю OCIO (outsourced chief investment officer), коли весь портфель клієнта веде один відповідальний керівник інвестицій. Таку саму логіку варто застосовувати й приватним інвесторам:
- Пасивні стратегії, ETF — для широкого ринку та зниження комісій.
- Активні стратегії поверх них — щоб скористатися тими сегментами, де індекси неефективні: наприклад, малі компанії та ринки, що розвиваються.
Захисні акції як інструмент проти волатильності
Окремий клас активів, який тут використовується, можна назвати захисними акціями (defensive equities). За логікою це схоже на хедж-фонди, але в ліквідній формі — дехто називає такі інструменти «ліквідними альтернативами» (liquid alts). Це фонд, і подібні продукти пропонує чимало компаній; у цьому випадку залучається спеціалізований керуючий. Призначення таких активів — хеджувати волатильність, що суттєво допомагає диверсифікації.
При ребалансуванні також важливо враховувати регіони та країни, у які вкладено кошти.
Це стосується не лише заможних — а й власників пенсійних рахунків
Усе сказане актуальне не тільки для надзаможних (ultra high net worth) чи заможних (high net worth) інвесторів із сотнями тисяч доларів у портфелі. Це не менш важливо для людей із пенсійними планами 401(k) та 403(b), адже для багатьох це основний спосіб інвестувати.
Значна частина таких людей тримає гроші у фондах цільової дати (target date funds) — це підхід «налаштував і забув», коли все відбувається автоматично. Багато з цих фондів побудовані на індексних стратегіях. Тому варто ставити запитання й розбиратися: як саме відбувається ребалансування? Це автоматичне повернення до підкласів активів, чи керуючий справді стежить за конкретними країнами й регіонами?
Особисто до target date фондів ставлення прохолодне — це радше суб'єктивна позиція. Утім, для частини людей це найпростіший спосіб бодай бути проінвестованим: це принаймні «щось» замість «нічого».
Як інвестувати в ШІ: формула «творці — будівельники — адопти»
Інвестувати в штучний інтелект теж треба через диверсифіковану стратегію, бо саме диверсифікація підтримує портфелі в довгостроковій перспективі. Власне в ШІ варто володіти трьома типами компаній — творцями, будівельниками та адоптами (creators, builders, adopters). Це зручно запам'ятати як своєрідну «зворотну абетку» — ABC у послідовності «адопти-будівельники-творці» навпаки.
- Творці (creators) — це перша хвиля ШІ: Nvidia, Microsoft, Amazon, Alphabet. Усі загалом розуміють, як вони працюють.
- Будівельники (builders) — друга фаза: компанії, які створюють фізичну екосистему, потрібну, щоб ШІ взагалі працював. Приклад — Vertiv (VRT), що постачає системи охолодження та живлення для дата-центрів. Ще один приклад — Eaton. Це і є інфраструктура, яка живить «творців». (Серед привабливих імен у цьому контексті згадуються також Vertiv і Broadcom.)
- Адопти (adopters) — компанії, що використовують потужність ШІ, допомагаючи іншим компаніям та галузям підвищувати продуктивність і впливати на чистий результат (bottom line).
Що найбільше турбує клієнтів
Яка найбільша турбота клієнтів зараз — чи дві головні? Ідеальна відповідь: якщо роботу виконано добре, у клієнтів узагалі немає тривог. Проте реальність складніша. Більшість клієнтів тут — це інституції, фундації та ендавменти (endowments). Вони хочуть, щоб портфель відображав їхню місію, бачення та цінності. Частина з них відчуває стрес — залежно від того, звідки надходять їхні кошти, через скорочення фінансування тощо.
Зрештою, волатильність — це турбота для всіх інвесторів без винятку. Окремо клієнти стають дещо насторожені щодо приватних ринків (private markets). Інвестиції тут охоплюють приватний капітал (private equity) і венчур, нині з більшим акцентом на private equity. При цьому приватний кредит (private credit) наразі почувається дуже добре.
Що втримало портфелі під час березневого розвороту
Січень і лютий були чудовими. А в березні «всі прокинулися — і світ змінився». Що ж утримало портфелі в першому кварталі? Спрацювали три напрями:
1. Реальні активи (real assets) — портфель реальних активів є сумішшю, де перевага надається експозиції через ETF; цей сегмент зріс на 13,1%.
2. Захисні акції (defensive equities) — про них уже йшлося вище.
3. Приватний кредит, а точніше опортуністичний кредит (opportunistic credit) — здобувається через експозицію до окремого керуючого (single manager).
Саме ці три напрями виконали свою роботу. І це лягло в основу розмов із клієнтами: важливо було пояснити їм, що портфель диверсифікований, що встановлено стратегічний розподіл активів (strategic asset allocation), який не змінюється щоразу, коли «все летить шкереберть». Коригування робляться — але сама стратегія залишається. Головний висновок простий: те, що ми робимо, працює — і це підтвердилося на практиці.
