Що спричинило падіння ціни золота минулого тижня
Більшість інформації на ринках дорогоцінних металів є закритою — зокрема, дані про спотові купівлі та продажі. Проте дані щодо ETF (біржових фондів) є публічними, і саме вони дають ключ до розуміння ситуації. Між серединою травня й кінцем минулого тижня власники золотих ETF ліквідували 1,6 мільйона унцій золота. Саме це стало головним чинником падіння ціни.
Виникає логічне запитання: чому вони продавали? Відповідь складається з кількох частин. По-перше, ціна знижувалася ще від лютневого піку. По-друге — і це принципово важливо — ці ETF-інвестори здебільшого не є традиційними покупцями фізичного золота й срібла за принципом «купив і тримай». Вони радше опортуністичні гравці. Вони побачили, як ціна на золото зростає з серпня по січень, і скупили величезну кількість ETF за цей п'ятимісячний період. А вже з лютого почали розпродавати, прискоривши темп продажів за останні два тижні. Причини прискорення: ціна падала, фондовий ринок зростав, а економіка виглядала кращою, ніж вони очікували.
Важливий нюанс: вихід 1,6 мільйона унцій із ETF не означає автоматично відмову інституційних інвесторів від металу. «Швидкі гроші» в ETF часто женуться за моментумом, тоді як «довгий» капітал, орієнтований на збереження багатства, поводиться інакше й рідко з'являється в гучних заголовках. Роздрібні інвестори, які сприймають продажі ETF як крах переконаності ринку, ризикують віддати свої позиції саме в найгірший момент. Волатильність тут стає механізмом передачі багатства — від реактивних, емоційних учасників до дисциплінованих стратегічних власників.
Чи досягнуто дна та який діапазон цін очікувати
На запитання, чи вже сформовано дно для золота, чи воно може впасти ще нижче, відповідь однозначна: ціна може впасти ще нижче. Прогноз полягає в тому, що ціна консолідуватиметься у дуже волатильному діапазоні з квітня по серпень. Поки що цей діапазон становив приблизно від 4065 доларів (минулого тижня) до близько 4900 доларів. Існує потенціал різкого падіння аж до 4000 доларів або навіть до 3800 доларів — рівня, на який орієнтуються багато технічних аналітиків. Це вважається розумним рівнем дна. Однак базовий сценарій — це рух убік (sideways) у дуже волатильному режимі впродовж наступних 2,5 місяців. Чи опуститься ціна нижче 4000 доларів — невідомо; ринки надзвичайно волатильні, часи економічно невизначені, й інвестори кидаються з боку в бік.
Щодо верхньої межі діапазону — це десь між 4800 і 5000 доларів на найближчі кілька місяців. При цьому є очікування, що після серпня, тобто в останні чотири місяці року, ціна піде вище.
Найдорожча інвестиційна помилка — плутати консолідацію з безпекою. Волатильний діапазон із тестуванням низів та відскоками вгору може тривати місяцями, але час входу важить більше, ніж напрямок. Історично саме бічні періоди — це час, коли «слабкі руки» виходять із ринку, а терплячий капітал накопичує позиції перед фазами переоцінки. Інвестори, які зосереджені лише на заголовках, не помічають, що сама волатильність стає механізмом передачі активів від реактивних грошей до стратегічних утримувачів.
Угода між Іраном і США та реакція ринку
Цього тижня (розмова відбувається 15 червня, у понеділок) після минулотижневого падіння спостерігається відскок ціни, пов'язаний із новинами про потенційну угоду між Іраном і США.
На запитання, наскільки це зростання ціни корельоване з угодою і чи є інші чинники, реакція — це справжній шок від того, як ринки реагують на заяви президента. Атака почалася 28 лютого, а вже 1 березня пролунала заява, що «все закінчиться за день-два». Минули березень, квітень, травень, половина червня — три з половиною місяці, — і весь цей час повторювалося: «ми на порозі угоди, ми ведемо переговори». Тоді як іранська сторона заявляла: «Ми не ведемо переговорів і навіть близько не підійшли до угоди». Шокує саме те, наскільки учасники ринків дорогоцінних металів, акцій та облігацій звертають увагу на ці заяви, попри те що мова йде про «серійного брехуна». Минулого тижня прозвучало, що «до мирної угоди залишилося кілька днів», і реально були люди, які продавали активи, спираючись на цю ідею.
Те, що насправді є зараз, — це меморандум про взаєморозуміння, який передбачає 60 днів подальшого припинення вогню, протягом яких нібито «вирішать усе інше». Деталі викликають закономірне запитання: чи можуть перемовники бути настільки наївними?
Тут ідеться не про геополітику саму по собі, а про готовність капіталу випереджати обіцянки до того, як з'являться реальні результати. Коли ринки торгують припущеннями замість підписаних угод, волатильність перетворюється на передачу багатства від емоційних учасників до дисциплінованих розподільників капіталу. Тим, хто захищає купівельну спроможність, варто звертати увагу на дії, а не на оптимістичні часові графіки.
Чому 60-денна пауза насправді посилює невизначеність
Через 60 днів іранці не погодяться відмовитися від свого урану. Вони не відмовляться від своєї оборони, зокрема від потенціалу ядерної енергетики та зброї. США зі свого боку також не поступляться. Отже, за 60 днів питання не буде вирішено, і доведеться знову вдаватися до гучних заяв.
Але є критично важливий політичний аспект: через 60 днів настане середина серпня — це за 8–10 тижнів до проміжних виборів. Тобто внутрішньополітичне середовище стане значно жорсткішим, ніж зараз, і адміністрація фактично сама себе загнала в цю пастку. Заяви про те, що меморандум «уже підписано» (під час перебування на саміті G7 в Евіані/Парижі), не відповідають дійсності — документ не підписано і навіть ще не написано. Це створює ґрунт для подальшого хаосу й невизначеності.
Окремий вимір — обізнаність іранських перемовників із американською політичною системою. Дедалі більше американців незадоволені адміністрацією через цю війну та її економічні наслідки всередині країни. Рішення «відкласти все на 60 днів» означає, що до середини серпня адміністрація буде ще більш відчайдушною у спробах «прикрасити» ситуацію, а сама ворожість стане ще більш шкідливою для шансів республіканців утримати Палату представників і Сенат. Виникає риторичне запитання: що робити в листопаді? Чи готові вони в середині серпня знову розпочати бомбардування й нарощувати воєнні зусилля? Тим часом залишається невирішеною й українська ситуація, а G7 вкрай незадоволена діями американської адміністрації.
Політичні відтермінування часто породжують більші ринкові реакції, ніж самі політичні рішення. Перенесення складних розв'язок далі по календарю може тимчасово заспокоїти ринки, водночас збільшуючи приховану невизначеність. Інституційний капітал рідко чекає на підтвердження ризику заголовками — він займає позиції саме в періоди публічного оптимізму та політичних затримок.
Чому золото не зростає сильніше попри конфлікт
Серед аудиторії лунало багато запитань: чому ціна золота не вища, якщо ми перебуваємо в ситуації конфлікту й геополітичної турбулентності?
Відповідь полягає в особливості поведінки інвесторів у золото й срібло під час важких економічних та політичних потрясінь. Це було видно ще під час Другої світової війни, і те саме відбувається зараз: спершу — різкий сплеск купівлі золота й срібла, ціни злітають угору, а потім настає пауза. Це не означає, що хаос, ризики й тривоги нормалізувалися в довгостроковому сенсі, але виникає певне плато, коли люди кажуть: «Гаразд, я вже маю золото й срібло, тепер подивимося, що буде далі». Саме в цьому стані ринок перебуває зараз. Люди скуповували багато золота й срібла через занепокоєння всіма ризиками — не лише Іраном, а й усіма невизначеностями, з якими стикається світ.
Водночас економіка виявилася трохи сильнішою, ніж очікувалося, дані щодо зайнятості також сильніші. На жаль, інфляція теж вказує на вищі ціни, а отже — на вищі процентні ставки, що є певним зустрічним вітром для золота й срібла. Тому ринок зараз у цьому «періоді паузи», який може тривати ще кілька місяців, перш ніж нова хвиля інвесторської тривоги підштовхне ціни вгору.
Зростання золота на тлі охолодження моменту — це зазвичай етап, де переконаність проходить випробування. Теза зміщується від «кризового скуповування» до «витривалості інвестора в умовах невизначеності». Історія показує: після початкових покупок зі страху ринки входять у некомфортні плато, де наративи стабілізуються, перш ніж фундаментальні чинники знову прийдуть у рух. Ті, хто тлумачить паузи як вершини, часто змушені повертатися на ринок за суттєво вищими цінами.
Концентрація ризиків на фондовому ринку та потенціал для золота
Перелік невирішених проблем широкий: відносини адміністрації з Путіним, Північна Корея, Китай і Тайвань, тривала війна між США та Іраном, можливі нові політичні конфлікти, незмінні проблеми з Україною. Усе це здатне зійтися докупи й створити загальне відчуття тривоги, що змусить інвесторів запитати про стан фондового ринку.
Фондовий ринок перебуває на рекордних рівнях, але через кілька компаній сумнівної економічної цінності — «компанії-оболонки», ШІ-історії та «космічний мотлох». Прозвучала пряма думка: космічний напрямок ніколи не буде прибутковим, жоден інвестор не вкладає в SpaceX заради дивідендів — це жарт. Фондовий ринок показав дуже добрі результати, бо кілька компаній спірної економічної цінності мали різке зростання акцій. Це означає, що ринок надзвичайно вразливий до падіння на 10, 20 чи навіть 30% пізніше цього року.
Як орієнтир: золото зросло з 2600 до 5000 доларів у період із серпня 2025 по січень 2026 року. Базове очікування на цей рік — слабші економічні умови, тривалі політичні проблеми, продовження конфлікту між США та Іраном, можливі інші політичні конфлікти й незмінні проблеми з Україною. Усі ці чинники здатні зварити «густий суп», який поверне золото вище 5000 доларів.
Довіра інвесторів може спиратися на вужче коло наративів і лідерів ринку, ніж більшість усвідомлює. Це важливо, бо періоди завищених оцінок і геополітичного стресу історично породжують асиметричні реакції, коли настрої змінюються. Для довгострокового захисту багатства диверсифікації недостатньо, якщо всі активи залежать від одного й того самого циклу довіри.
Срібло: пропозиція, видобуток і прогноз ціни
Щодо пропозиції срібла з боку видобутку: на ринок надходить багато брухту, причому значна його частина — це інвестиційний матеріал, а не традиційний брухт, хоча й традиційний брухт також надходить.
Чи відреагували видобувники на вищі ціни? Реакція гірничодобувної промисловості значно повільніша. Так, галузь реагує на вищі ціни — компанії мають величезні запаси й ресурси, які можна розробляти, але це потребує тривалого часу. Кілька компаній виходять на біржу й залучають кошти. Серед виробників, для яких срібло є побічним продуктом базових металів, спостерігається зростання хеджування побічного срібла. При цьому вони все ще не хеджують свою основну продукцію, бо хочуть, щоб інвестори вважали їх повністю відкритими до зростання цін — навіть ціною повної відкритості до падіння. Але побічне срібло вони хеджують, і тут хеджування зросло. У підсумку гірничодобувний сектор потребуватиме кількох років, щоб відреагувати на вищі ціни, на відміну від бізнесу брухту, реакція якого майже миттєва.
Вищі ціни не створюють вищу пропозицію миттєво, і ця затримка змінює все. Видобуток реагує роками, тоді як настрої та брухт — тижнями. Цей розрив породжує періоди, коли ринки видаються переоціненими, але залишаються підтриманими довше, ніж очікувалося. Інвестори, які чекають на полегшення з боку пропозиції, перш ніж зайняти позицію, часто виявляють, що переоцінка вже відбулася.
Чи може срібло знову штурмувати 100 доларів
На запитання, чи може срібло знову вийти на тризначний рівень у 100 доларів, відповідь — так, може. Це цікавий випадок і для срібла, і для золота, бо тут стикаються дві суперечливі сили.
З одного боку, фундаментальні чинники — видобуток на копальнях, вторинна пропозиція й попит на виробництво (фабрикацію) — натякають, що ціни завищені й не є сталими в довгостроковій перспективі. Це не означає, що вони не можуть протриматися на такому рівні 3–5 років, але за межами п'яти років вони, ймовірно, нежиттєздатні.
З іншого боку, є інший фундаментальний чинник — інвестиційний попит, — який каже: ціни можуть залишатися високими доти, доки існують економічні й політичні ризики та невизначеності. Інвестори не послаблюватимуть свого інтересу до утримання більшої частки багатства в золоті й сріблі, доки світ не стане безпечнішим місцем. Іншими словами: щойно стане відомо, коли світ буде безпечним, тоді можна буде сказати, коли ціни на золото й срібло можуть упасти. Тож ціна срібла, ймовірно, зробить ще один похід до 90 і 100 доларів і може залишатися високою рік-два чи навіть довше — залежно від того, як розвиватиметься (чи не розвиватиметься) решта світу.
Якщо ризик стає постійним, дорогі активи можуть залишатися дорогими набагато довше, ніж прогнозують моделі. Тут аналіз зміщується від фундаментальних чинників пропозиції до психології збереження капіталу. Інвестиційному попиту не потрібна ідеальна економіка — йому потрібні стійка невизначеність і падіння довіри до традиційних «прихистків». Для тих, хто заощаджує, справжня загроза — не в тому, щоб переплатити, а в тому, щоб чекати на умови, які так і не нормалізуються.
