Єдиний графік, що має значення
Для інвесторів у золото та срібло існує лише один по-справжньому важливий індикатор — співвідношення ціни золота до індексу S&P 500. Якщо поділити ціну золота (приблизно 4 250 доларів) на значення S&P 500 (близько 7 000–7 300 пунктів), отримуємо коефіцієнт десь біля 0,6. Це абсолютно жалюгідний рівень. Ринки святкують рекордні максимуми, але саме це співвідношення, за яким стежать серйозні інвестори в золото, залишається історично слабким.
Мета золота — щоб цей коефіцієнт перевищив одиницю, тобто щоб золото почало випереджати фондовий ринок. Якщо повернутися до періоду з 1970 по 2000 рік, коефіцієнт був вищим за одиницю — золото перевершувало S&P. Саме такого результату слід очікувати, коли настане «торгівля невизначеністю» (uncertainty trade). Зараз ми все ще її чекаємо.
Послідовність подій до перелому
Перше, що має статися — S&P 500 має опуститися нижче 7 000 пунктів. Навіть після цього співвідношення все одно залишатиметься близько 0,6 — тобто все ще поганим. Але в певний момент золото почне отримувати попит (bid). Коли S&P опуститься до 6 200, а потім до 6 000 пунктів, золото отримає серйозний поштовх.
Далі сценарій розгортається так: коли золото сягне приблизно 5 000 доларів, а S&P буде на рівні 6 000, співвідношення раптово підскочить аж до 0,8–0,9. І саме тоді ми наближатимемося все ближче й ближче до так званого «хреста смерті».
Що таке «хрест смерті»
Питання: Що таке хрест смерті? Відповідь: це момент, коли золото обганяє S&P. Наприклад, золото на рівні 5 500, а S&P — на рівні 5 400. Це і є хрест смерті — момент, коли інвестори в золото «перемагають». До того часу стратегія полягає лише в тому, щоб накопичувати акції гірничодобувних компаній (mining stocks), а коли настане цей перелом — вітер буде дути нам у спину.
Золото не є хеджем у короткостроковій перспективі
Питання: Чи правильно розглядати золото як геополітичний хедж на проміжку 3–4 тижні, і чи правда, що золото не зазнає невдачі, а навпаки добре працює — просто на релевантному, довгостроковому горизонті, а не за кілька тижнів? Відповідь: Так, саме так. Дивитися на золото як на геополітичний хедж на горизонті трьох-чотирьох тижнів, коли відбувається безліч зустрічних подій — це хибний підхід. Люди дивляться на те, що золото впало на 1 000 пунктів, і роблять висновок про невдачу, але насправді на релевантному, довшому за кілька тижнів часовому проміжку золото працює добре.
Це може здаватися дивним, але щоразу, коли настає криза, золото падає. Золото не є хеджем проти інфляції. Золото не є хеджем проти геополітичного ризику — принаймні в короткостроковій перспективі. Де золото справді стає хеджем — це коли вся система згорає дотла.
Однак геополітичні ситуації у короткостроковому періоді корисні для золота — абсолютно корисні, але не обов'язково для ціни в найближчій перспективі. Натомість покращуються фундаментальні показники. Тож коли «торгівля страхом» (fear trade) нарешті спрацьовує, вона спрацьовує «на стероїдах» — усі починають тікати в золото.
250 трильйонів доларів у паперових активах
Найбільше непорозуміння у фінансах — припущення, що золото має миттєво реагувати на кожен кризовий заголовок. Справжній хедж проявляється, коли починає руйнуватися довіра до величезних пулів фінансових активів.
Критичне число — не тижневий рух золота, а приблизно 250 трильйонів доларів, припаркованих у акціях та облігаціях по всьому світу. Лише в американському фондовому ринку — 70 трильйонів доларів. Боргу в облігаціях більше, ніж акційного капіталу: загалом це десь 100, 150, 250 трильйонів доларів. Саме туди люди вкладають більшість своїх грошей.
Якщо ці активи опиняться під загрозою, люди побіжать шукати безпеку. Наразі вони не під загрозою — хоча облігації показували не дуже хороші результати протягом останніх 12–24 місяців, це поки не те місце, звідки люди тікають у пошуках безпеки. Офіційні наративи трактують ці активи як постійні сховища вартості. Проте історія показує, що довіра може випаруватися значно швидше, ніж капітал встигне переміститися. Коли ці активи розвернуться вниз і люди побіжать у безпеку, золото покаже хороший результат.
Незвичайний бичачий ринок золота: уроки історії
Нинішній бичачий ринок золота нетиповий. Варто порівняти його з першими двома бичачими ринками.
1970-ті (1972–1980): золото зросло з 35 до 850 доларів. Чому? Бо 1970-ті були однією кризою за іншою — «маразм» (malaise) часів Джиммі Картера, десятиліття інфляції, десятиліття енергетичної кризи. Підсумок: золото перевершило фондовий ринок, бо фондовий ринок працював погано, а золото було торгівлею невизначеності.
2002–2011: золото зросло з 250 до 1 935 доларів, тоді як фондовий ринок був жахливим. Спочатку у січні 2000 року лопнула бульбашка доткомів, потім стався удар 11 вересня 2001 року — два послідовні удари по фондовому ринку. Нового історичного максимуму на фондовому ринку не було аж до кінця того десятиліття. У обидва ці десятиліття фондовий ринок був жахливий, золото перевершувало його, і гірничодобувні компанії перевершували — все через невизначеність.
Сьогодні ж усе інакше: фондовий ринок не обвалився. У 1970-х та 2000-х він був жахливим, а нещодавно він робив лише одне — зростав. Історичний максимум за історичним максимумом. Тож це незвичайний бичачий ринок золота — золото не повинно бути на таких рівнях. Насправді воно зараз на 24% нижче свого історичного максимуму.
Чому ШІ-ейфорія тисне на золото
Причина того, що золото впало на 24% — це «торгівля штучним інтелектом» (AI trade). Настрій людей такий: «Мені не потрібне ваше золото. У нас є ШІ. Все добре. ШІ — рятівник. ШІ виростить нас із цієї проблеми. Все гаразд, люди. Продавайте золото».
Найбільші стрибки золота історично відбувалися під час тривалого розчарування в акціях, а не під час ринкової ейфорії. Сьогоднішній оптимізм навколо ШІ може відкладати цей перехід, але він не усуває базових боргових ризиків. Для тих, хто заощаджує, час часто важливіший за наратив.
Подвійний мандат ФРС — це казка
ФРС стверджує, що має подвійний мандат: стабільність цін і повна зайнятість. Це нісенітниця. Ці два мандати викинуті у вікно. Коли вони збираються на засідання ФРС, це засідання лише про одне.
Питання: Чи йдеться про ліквідність? Відповідь: Ліквідність — це одна річ, але не основна. Основне — це стабільність. Йдеться про забезпечення того, щоб фондовий ринок не обвалився і ринок облігацій не обвалився. Це не про забезпечення стабільності цін чи повної зайнятості — це маніпулювання ринком, щоб він не впав.
Це і є «слон у кімнаті». Коли вони сідають за стіл, питання звучить так: «Гаразд, що нам зробити, щоб остання паличка Дженги не випала?». Проблема в тому, що вони не прозорі. Коли ФРС виступає з усіма цими заявами, вони не говорять про стабільність — не можуть, бо це до смерті налякало б людей. Вони не можуть бути прозорими, не можуть говорити про те, що насправді думають і чого насправді намагаються досягти.
Вони не намагаються знизити інфляцію до 2% — вони не можуть. Їхня мета — не допустити, щоб уся система згоріла дотла. Усе зводиться до стабільності, що є божевіллям. Стабільність — це по суті рецепт катастрофи. Зрештою остання паличка Дженги випаде — запобігти цьому неможливо, це лише питання часу.
Програми ліквідності, екстрені інтервенції та ринкові «подушки безпеки» викривають те, чого найбільше бояться інституції — безладного падіння акцій та облігацій. Інвестори, які слухають лише офіційні заяви, можуть проґавити розрив між публічними меседжами та реальними діями. Цей розрив стає критичним, коли портфелі залежать від довіри до політики.
Випадок Джима Крамера: відсутність прозорості
Як приклад наводиться Джим Крамер, який напередодні у своєму шоу дав приблизно чотири причини, чому він песимістичний (bearish) щодо фондового ринку. Але він не сказав правди. Справжня причина — це стабільність. У глибині душі його думка: «Я не довіряю цій системі». Справжня причина в тому, що ми жили за рахунок боргу, і ця модель більше не працює. Ось чому він нервує — не тому, що його турбує акція Apple. Це нісенітниця, це не справжня причина його песимізму.
Суть у тому, що прозорості немає, тож із телебачення ви нічого не дізнаєтеся. Вам не скажуть правди, не скажуть, про що насправді думають. Справжню правду можна почути лише в подкастах на кшталт цього.
Структурний ризик: борг, довіра та стабільність як небезпека
Тут аналіз зміщується від ринкового аналізу до структурного ризику. Система, залежна від боргу, виглядає стабільною рівно до того моменту, поки не зникає довіра. Глибша проблема — не в тому, чи переоцінена окрема акція, а в тому, чи може зростання, що десятиліттями підживлювалося розширенням боргу, тривати нескінченно. Фінансові медіа часто обговорюють симптоми, уникаючи фундаменту під ними.
Для довгострокових інвесторів розуміння цієї різниці може визначити, чи буде багатство захищене, чи навпаки — вразливе під час наступної великої події переоцінки (repricing). Пересічному американцю не потрібно перемагати Волл-стріт, щоб виграти те, що насувається.
Справжня помилка — вірити, що рекордні ціни на акції автоматично означають нижчий ризик. Упродовж історії найбільші перерозподіли багатства відбувалися саме тоді, коли інвестори плутали стабільність із безпекою. Це і є попередження, приховане всередині всієї цієї дискусії.
Висновок: довіра — найбільш переоцінений актив у світі
Можливість полягає не в очікуванні ринкового краху, а у визнанні того, що довіра стає найбільш переоціненим активом у світі. Ті, хто захистить своє багатство — це не ті, хто реагує на заголовки. Це будуть ті, хто помітив, що поки всі святкували нові максимуми, фундамент під цими максимумами слабшав.
А коли капітал нарешті почне залишати паперові активи в пошуках визначеності, цей рух не відбуватиметься поступово. Він станеться швидше, ніж більшість інвесторів вважають можливим.
